про двох

1. n

1) пара; парні предмети

2) річ, що складається з двох частин

3) пара тварин; пара коней

4) подружжя; наречений з нареченою

5) pl партнери (в картах)

6) бригада робітників (шахтарів)

2. v

1) розташовувати (ся) парами

2) з'єднувати по двоє

3) добирати пари

4) парувати (ся); одружувати (ся)

5) спаровувати, злучати (тварин)

6) спорт. складати порядок зустрічей

7) парл. домовлятися про неучасть у голосуванні (про двох членів супротивних партій)

* * *

1) пара; парні предмети

2) річ, яка складається з двох частин

3) пара тварин (самець, самка); пара коней

4) пара; подружня пара; наречений з нареченою; пара танцюючих

5) pl партнери в картах

6) два члени супротивних партій, які не беруть участі у голосуванні за взаємною згодою

7) = pair-oar

8) бригада робітників, шахтарів

9) як компонент складних слів зі значенням такий-то (- pair) поверх

1) мати у своєму розпорядженні пари; підбирати під пару; розташовуватися парами

2) з'єднувати по двоє

3) одружити; одружитися

4) спаровувати, злучати ( тварин); спаровуватися ( про тварин)

5) cпopт. складати порядок зустрічей

6) домовлятися про неучасть у голосуванні ( про двох членів супротивних партій)

1) пара; парні предмети

2) річ, яка складається з двох частин

3) пара тварин (самець, самка); пара коней

4) пара; подружня пара; наречений з нареченою; пара танцюючих

5) pl партнери в картах

6) два члени супротивних партій, які не беруть участі у голосуванні за взаємною згодою

7) = pair-oar

8) бригада робітників, шахтарів

9) як компонент складних слів зі значенням такий-то (- pair) поверх

1) мати у своєму розпорядженні пари; підбирати під пару; розташовуватися парами

2) з'єднувати по двоє

3) одружити; одружитися

4) спаровувати, злучати ( тварин); спаровуватися ( про тварин)

5) cпopт. складати порядок зустрічей

6) домовлятися про неучасть у голосуванні ( про двох членів супротивних партій)

1) гойдання; хитання; коливання

2) розмах; змах

3) спорт. мах; замах; спад

4) фіз. амплітуда коливань

5) ритмічний рух, ритмічна (розмірена) хода

6) ритм

7) гойдалка

8) поворот

9) хід; розвиток, перебіг

10) природний хід, розвиток

11) свобода дій

12) поїздка; об'їзд, турне

13) свінг, різновид джазової музики (тж swing music)

14) свінг, боковий удар (бокс)

15) тех. максимальне відхилення стрілки (приладу)

16) розм. коливання курсу на біржі

17) військ., розм. санний автопоїзд

v (past і p.p. swung)

1) гойдати; коливати; розгойдувати; розмахувати; перекидати; хитати

2) гойдатися; хитатися; розгойдуватися; коливатися; колихатися

3) вертіти, крутити, повертати

4) вертітися, повертатися; розвертатися

5) іти (рухатися) розміреним кроком

6) вішати, підвішувати; піднімати

7) висіти

8) розм. бути повішеним, теліпатися

9) ширяти

10) керувати, спрямовувати

11) успішно проводити

12) виконувати джазову музику (в стилі свінг)

* * *

1) хитання; коливання; коливання; поворот, зміна

2) розмах, змах; cпopт. мах; замах; фiз. розмах, амплітуда коливання

3) тк.; sing ритмічний рух; невимушена хода

4) тк.; sing ритм

5) гойдалка

6) поворот

7) хід, розвиток

8) свобода дій

9) поїздка; об'їзд; турне

10) свінг, різновид джазової музики ( swing music); ритм свінгу

11) свінг, бічний удар ( бокс)

12) кoм. коливання курсів або курсу на біржі

13) тex. максимальне відхилення стрілки ( приладу)

14) тex. висота центрів над напрямними ( в Англії); подвоєна висота центрів над напрямними ( у США)

15) вiйcьк.; жapг. санний автопоїзд

1) качати, коливати; розгойдувати; розмахувати; гойдатися, коливатися; розгойдуватися; закидати; кидатися ( куди-небудь)

2) вертіти, повертати; вертітися, повертатися, розвертатися

3) іти, рухатися мірним або невимушеним кроком

4) вішати, підвішувати; повісити ( на шибениці)

5) висіти; бути повішеним, бовтатися ( на шибениці)

6) ширяти

7) cл. домагатися перелому; успішно проводити

8) виконувати джазову музику в стилі свінгу; любити музику, джаз

9) круто міняти ( думку); спрямовувати в іншу сторону (увагу, інтерес); різко мінятися, змінюватися; приймати зовсім іншу точку зору

10) жити повним життям, насолоджуватися життям; бути життєрадісним, діяльним, не відставати від життя; вести безладне статеве життя

11) підходити один одному ( про двох); розуміти один одного; сходитися в поглядах, смаках

12) привертати; хвилювати; задовольняти вимогам; підходити під настрій

13) бити навідліг, з розмаху; замахуватися

14) cл. зуміти, ухитритися ( зробити або добути)

1) хитання; коливання; коливання; поворот, зміна

2) розмах, змах; cпopт. мах; замах; фiз. розмах, амплітуда коливання

3) тк.; sing ритмічний рух; невимушена хода

4) тк.; sing ритм

5) гойдалка

6) поворот

7) хід, розвиток

8) свобода дій

9) поїздка; об'їзд; турне

10) свінг, різновид джазової музики ( swing music); ритм свінгу

11) свінг, бічний удар ( бокс)

12) кoм. коливання курсів або курсу на біржі

13) тex. максимальне відхилення стрілки ( приладу)

14) тex. висота центрів над напрямними ( в Англії); подвоєна висота центрів над напрямними ( у США)

15) вiйcьк.; жapг. санний автопоїзд

1) качати, коливати; розгойдувати; розмахувати; гойдатися, коливатися; розгойдуватися; закидати; кидатися ( куди-небудь)

2) вертіти, повертати; вертітися, повертатися, розвертатися

3) іти, рухатися мірним або невимушеним кроком

4) вішати, підвішувати; повісити ( на шибениці)

5) висіти; бути повішеним, бовтатися ( на шибениці)

6) ширяти

7) cл. домагатися перелому; успішно проводити

8) виконувати джазову музику в стилі свінгу; любити музику, джаз

9) круто міняти ( думку); спрямовувати в іншу сторону (увагу, інтерес); різко мінятися, змінюватися; приймати зовсім іншу точку зору

10) жити повним життям, насолоджуватися життям; бути життєрадісним, діяльним, не відставати від життя; вести безладне статеве життя

11) підходити один одному ( про двох); розуміти один одного; сходитися в поглядах, смаках

12) привертати; хвилювати; задовольняти вимогам; підходити під настрій

13) бити навідліг, з розмаху; замахуватися

14) cл. зуміти, ухитритися ( зробити або добути)

1. adj

1) подвійний, що складається з двох частин

2) здвоєний; що об'єднує два предмети (два елементи тощо)

3) що існує у двох варіантах

4) збільшений у два рази, подвоєний

5) зсуканий з двох ниток (про пряжу тощо)

6) дволичний; нещирий; лицемірний

7) нерішучий; який вагається

2. adv

1) удвічі (більше)

2) у два згини

3) у три погибелі

* * *

1) подвійний, такий, що складається з двох частин; здвоєний, об'єднуючий два предмети; що існує в двох варіантах

2) подвоєний, збільшений в два рази

3) звитий з двох ниток ( про пряжу); лукавий; фальшивий, лицемірний; що коливається, нерішучий

1) удвічі ( більше); у два рази більше; удвічі

2) у два згини; дiaл. у три погибелі ( про людину)

ДОГМАТИ РЕЛІГІЙНІ - основні положення віровчення тієї чи іншої конфесії, що мають силу абсолютного авторитету, є вічними і незмінними істинами, встановленими Богом і обов'язковими для віросповідання. Християнська догматика, що в основі своїй була оформлена на двох перших Вселенських Соборах у вигляді "символів віри", утверджує триєдиність Бога, боговтілення, спокуту, вознесіння, хрещення, безсмертя душі тощо. Пізніше додалися такі Д. р., як учення про божествену і людську природу Христа, про наявність у нього двох воль і двох дій, іконовшанування. Специфічно католицькими Д. р. є вчення про чистилище, про сходження Духу Святого не тільки від Отця, а й від Сина, про непорочне зачаття Богородиці та її тілесне вознесіння на небо, про непогрішимість Папи Римського. В протестантизмі відсутня єдина система догматів, головним серед них визнається "спасіння вірою". В християнстві розроблена ціла наука обґрунтування і витлумачення догматів.

бірж. злиття; об'єднання; поглинання

об'єднання двох або більше підприємств шляхом купівлі за згодою акціонерів (shareholder) одним підприємством активів (asset¹) або контрольного пакета акцій (share²) іншого підприємства з метою уникнення конкуренції (competition), підвищення ліквідності (liquidity¹) підприємства, розширення напрямків виробництва, проникнення на нові ринки, залучення досвіду інших керівників (manager), нових методів чи з інших причин; ♦ розрізняють такі види злиття: горизонтальне (horizontal merger), коли підприємства виготовляють однаковий товар або надають одні й ті самі послуги для того самого ринку, напр. однакові послуги двох банків або однакові товари двох нафтохімічних підприємств; вертикальне (vertical merger), коли підприємства знаходяться в одній системі каналу збуту (channel of distribution), напр. постачальник паперу і покупець — видавець газети; конгломератне (conglomerate merger), коли підприємства обслуговують різні ринки, напр. продуктові крамниці й бюро подорожей і т. д.

═════════■═════════

anticompetitive merger злиття з метою зниження конкуренції; conglomerate merger; corporate merger злиття корпорацій; cross-frontier merger злиття підприємств, які знаходяться в сусудніх країнах; diversification merger злиття різнопрофільних підприємств; downstairs merger низхідне злиття; horizontal merger; industrial merger промислове злиття; market extension merger злиття підприємств одного профілю, які виступають на різних ринках • злиття з метою розширення ринку збуту; monopoly merger злиття монополій; outright merger пряме злиття; product extension merger злиття підприємств, які пов'язані виробництвом або збутом; stock-swap merger злиття, яке супроводжується обміном акцій між учасниками; transnational merger злиття підприємств, які знаходяться в різних країнах; vertical merger вертикальне злиття

═════════□═════════

merger agreement угода про злиття; mergers and acquisitions (M&A) злиття і придбання; merger between (two or more companies) злиття (двох або більше компаній); merger broker брокер з питань злиття; merger of banks злиття банків; merger of businesses злиття підприємств; merger of companies злиття компаній • злиття підприємств; merger of enterprises злиття підприємств; merger plan план злиття; merger proposal план злиття • пропозиція про злиття; to agree to a merger погоджуватися/погодитися на злиття; to approve a merger затверджувати/затвердити злиття • схвалювати/схвалити злиття; to arrange a merger домовлятися/домовитися про злиття; to propose a merger пропонувати/запропонувати злиття; to take part in a merger брати/взяти участь в об'єднанні; to withdraw from a merger відходити/відійти від об'єднання

merger: demerger; merger ‡ merger (389)

* * *

1. n

1) проїзний квиток в один напрям

2) номер (кімната) на одного

3) pl спорт. гра за участю двох противників

4) спорт. одиночний розряд

5) шах. ізольований пішак

2. adj

1) єдиний, один

2) одиночний; непарний; одинарний

3) дійсний в одному напрямі (про квиток)

4) окремий, відособлений

5) за участю одного з кожної сторони

6) єдиний, спільний

7) цілий, суцільний

8) самітний; одинокий

9) неодружений; холостий; незаміжня

10) розрахований на одного

11) простий, щирий; нелукавий; безкорисливий

12) винятковий

13) неміцний, слабкий (напій)

14) бот. немахровий (про квітку)

3. v

1) визначати

2) відокремлювати (ся); розділяти (ся)

3) с.г. проріджувати, проривати

* * *

1) часто pl холостяк; незаміжня

2) один долар ( паперовий)

3) проїзний квиток ( в одному напрямку)

4) номер, кімната на одного

5) pl; cпopт. гра за участю двох супротивників; одиночний розряд

6) шax. ізольований пішак

7) платівка на 45 оборотів із записом одного популярного твору на кожній стороні

1) єдиний, один; одиночний; непарний; розташований по одному; одинарний; придатний в одному напрямку ( про проїзний квиток)

2) окремий; узятий окремо; відособлений; за участю одного з кожної сторони ( про боротьбу)

3) єдиний, загальний, спільний; цілий, суцільний

4) самотній; неодружений; незаміжня

5) розрахований на одного

6) простий, щирий; безкорисливий

7) безроздільний ( про увагу)

8) бoт. немахровий ( про квітку)

1) визначати

2) відокремлювати, розділяти; відділятися, розділятися

3) c-г. проріджувати ( посів)

Парменід із Елея (бл. 540/515, Пд. Італія - після 480 до н. е.) - давньогрецьк. філософ, засновник елейської школи. Написав для рідного міста закони, що виявилися дуже вдалими. До занять філософією навернутий піфагорійцем Амінієм, але розвиває мотиви Ксенофана (у котрого також навчався). Своє філософське вчення виклав у поемі "Про суще (природу)" (назва пізніша), від якої збереглося близько 160 віршів і, зокрема, вступ. Сюжет поеми: юнак, який жадає знання, зустрічає богиню Справедливості (Правди) - Дике. Вона розповідає йому про два шляхи: шлях знання, на якому отримуєш достеменну істину про суще, і шлях гадки (опінії), на якому можливі лише вірогідні уявлення, що ніколи не є достовірними. Як і інші досократики, П. вирішує проблему достеменно існуючого, справжнього буття А. ле, на відміну від них, рішення знаходить не у конкретних субстанціях (Воді, Повітрі, Вогні тощо). П. порушує питання про достеменне буття, яким воно є за власними визначеностями. Його вчення містить те, що засвідчує сама думка (логос), котра мислить буття. П. є зачинателем строгого мислення, цілковито умоглядної метафізики, яка виводить свої положення із самої думки. Отримане таким чином вчення П. про істинно суще можна звести до п'яти головних положень: 1) Лише буття існує, небуття немає. Це висновок з аналізу двох можливостей мислення, що відкриваються на першому шляху, визначеному Дике. Одна можливість, яку обирає П., - з необхідністю є буття. Друга - з необхідністю є небуття, її П. відкидає: адже те, чого немає, не можна ані пізнати, ані висловити. У свою чергу, заперечити реальність буття не можна, не знаючи його, а це передбачає його як існуюче. 2) Буття у своїй достеменності є Єдине, одне, тобто таке, що всюди дорівнює собі і охоплює все існуюче. Відтак Все є одне, Єдине. 3) Властивості Єдиного протилежні якостям, що їх мають чуттєві речі у світі Множинного Є. дине не виникло, не зникне, перебуває вічно (нескінченне), цілокупне, нерухоме, незмінне, гомогенне, не має порожнин (тобто не містить у собі небуття). П. уподібнює його довершено круглій Кулі, кожна точка якої рівновіддалена від центра. Цією метафорою виражається собірівність, безперервність, суцільність та рівноякісність буття (Єдиного). 4) Думка і буття є одне й те саме: мислення підтверджує суще у його буттєвості, а що виявило свою немислимість, не може існувати. На цій підставі спростовується як достовірність свідчень, так і припущення реальності небуття. Умоглядне мислення (логос) отримує значення критерію, яким засвідчується саме буття - суще у його достеменності. 5) Існують два шляхи пізнання: шлях знання, на якому буття постає як Єдине; шлях гадки (грецьк. "докса"), що представляє світ як Множинний і відповідає чуттєвому досвіду. Дане фундаментальне розмежування - умоглядно достовірного знання, з одного боку, і оманливого чуттєвого досвіду, що акумулюється у гадці (опінії), з іншого, - в різноманітних формах відтворюється у західній філософській традиції аж до сьогодення і становить засадничий принцип мислення у її межах. Однак IL, у повній відповідності до ксенофанівської настанови, не відкидає шлях опінії. Після викладу вчення про Єдине (достеменне буття) він подає розлоге вчення про генезис світу чуттєвих речей (Множинного). Всі речі виникають з двох елементів - вогню (активного) і землі (пасивного). Космогонія - це лише вірогідне знання, але воно теж необхідне, відповідаючи природі видимих речей. Учень П. Зенон Елейський сформулював низку аргументів, якими доводить істинність вчення П. про Єдине на противагу свідченням почуттів (див. Зенон Елейський, Елейська школа, досократики). Осн. тв.: "Про суще".

1. n

1) суміш

2) купаж

3) змішування

4) перехід одного кольору (відтінку) в інший

5) лінгв. слово-гібрид, утворене шляхом контрактації двох основ

6) військ. камуфляжне забарвлення

2. adj

змішаний, мішаний, перемішаний

v (past і p.p. blended, blent)

1) змішувати (ся); виготовляти суміш

2) купажувати

3) сполучатися, гармоніювати

4) вливати, об'єднувати

5) зливатися, об'єднуватися (про партії тощо); б) непомітно переходити з відтінку у відтінок (про фарби)

7) стиратися; зникати

8) підбирати кольори

9) поєднувати

* * *

1) суміш; змішування; cпeц. купаж

2) перехід одного кольору або відтінку в інший

3) лiнгв. слово-гібрид, утворене шляхом контрактації двох основ

4) вiйcьк. камуфляжне забарвлення

5) aмep.; = blended whiskey

заст. змішаний

1) змішувати; виготовляти суміш; змішуватися; зливатися; cпeц. купажувати

2) вливати, об'єднувати; зливатися, об'єднуватися

3) непомітно переходити з відтінку у відтінок

4) підбирати колір

5) поєднувати; (in, with) поєднуватися, гармоніювати

6) стиратися, зникати ( про відмінності)

Грушевський, Михайло Сергійович (1866, Холм, нині Польща-1934, м.Кисловодськ, похований на Байковому цвинтарі у Києві) - укр. історик, громадсько-політичний і державний діяч, організатор укр. науки. Закінчив історико-філософський ф-т Київського ун-ту (1890). Учень Антоновича. Від 1894 р. - магістр і проф. Львівського ун-ту. Голова НТШ (1897-1914). Співзасновник (із Франком) і редактор "Літературно-Наукового Вісника" (1898). Від 1897 р. пише й потомно видає монументальну "Історію України-Руси"(т. 1-Х, ч. 1, Львів, 1898; Київ, 1936) та більш популярні курси укр. історії: "Нариси історії українського народу" (1904), "Коротку історію України" (1910), "Ілюстровану історію України" (1911). Кабінетний вчений, але й політик: не тільки вивчав, а й творив історію. Співзасновник і заступник голови Укр. національно-демократичної партії (1899). З початком Першої світової війни переслідувався як "мазепинець" і "австрофіл": зазнав арешту (1914), у 1915 р. - заслання (Симбірськ, Казань, Москва). З падінням царизму - голова Укр. Центральної Ради, чільний ідеолог та архітектор її політики - курсу на автономічний федералізм, а зрештою (IV Універсал) - і на державну незалежність УНР та розбудову "народної республіки, яка б дбала про інтереси трудящих мас". Суспільно-політичні погляди цього періоду викладені у брошурах "Хто такі українці і чого вони хочуть", "На порозі нової України" та ін. Від березня 1919 р. перебував в еміграції. Заснував Укр. соціологічний ін-т (1919, Прага, пізніше Відень). Відхилив запрошення на роботу від ун-тів Європи і США і в 1924 р. повернувся в Україну. Активно займався розбудовою науково-дослідних установ ВУАН. З 1929 р. - акад. АН СРСР. Після арешту в 1931 р. був звільнений, але наприкінці 30-х рр. оголошений "заклятим ворогом народу". Г. - чільний представник новітньої укр. історіографії: автор першого цілісного історіографічного викладу минулого (до серед. XVII ст.) укр. народу - наукової бази його національної ідеології. Як історик народницької школи вважав, що народ - це "єдиний герой історії". Саме він (а не еліта, з її готовністю до асиміляції із завойовниками) пов'язує історичні періоди "в одну цілісність". Народницькі погляди Г. еволюціонували від романтичного народництва - через "позитивне" (живлене франко-англ. позитивізмом) - до народництва, опертого на соціологію Дюркгейма та його школи. Г. послідовно обґрунтовував ідею самостійності укр. народу, окремішності його історичних та мовних витоків. Його вплив на укр. історичну свідомість базується: 1) на чіткому розмежуванні "українсько-руської" та "великоруської" народностей, як двох коренів двох різних історій - від Київської держави, з одного боку, та Володимиро-Московської - з другого; 2) на доведенні тяглості укр. історичного поступу від великодержавного середньовічного Києва (через Галицько-Волинську, Литовсько-Руську та Козацьку держави) до сучасності; 3) на обґрунтуванні неперервності історії укр. народу, всупереч перервності його державності. У висвітленні історичного процесу вважав себе "істориком-соціологом". Зрештою дійшов висновку про визначальність в історії ''конкуренції індивідуалістичних і колективістичних тенденцій" та необхідності й бажаності повороту до суспільства соціалістичного гатунку. У питанні про автономізм/федералізм був переконаним федералістом: в 1909 р. писав про Чорноморсько-Балтійську федерацію українців, білорусів, литовців на чолі з Україною, в 1918 р. - про "федерацію світову", в 1920 р. - про Сполучені Штати України (про федерацію "фактичних республіканських громад"). Г. - фундатор львівської і київської школи істориків.

[br]

Осн. тв.: "Визволення Росії і українське питання / Статті і зауваження" (1907); "3 політичного життя Старої України / Розвідки, статті, промови" (1917); "Початки громадянства (генетична соціологія)" (1921); "Історія української літератури". В 6 т. (1923 - 1925); "З історії релігійної думки на Україні" (1925); "Історія України-Руси". В 11 т., 12 кн. (1991 - 1998); "Щоденник (1888 - 1894 рр.)" (1997); "Листування Михайла Грушевського" (1997).

ГЕРМЕНЕВТИКА ФІЛОСОФСЬКА - виникла і розвивалась, з одного боку, у річищі традиційної герменевтики (див. герменевтика) - як її відгалуження, з другого боку - Г.ф. є певним щаблем у процесі внутрішньої еволюції останньої, який суттєво оновлює і видозмінює її предметне поле. Спочатку Г. ф. розглядали як мистецтво тлумачення (ars interpretandi) текстів та інших проявів думки. Потреба у "культивації правильного тлумачення" виникла тоді, коли нашарування культури стародавнього світу ускладнили безпосереднє розуміння текстів, які вважалися зразковими. Після перших герменевтичних досліджень софістів і Аристотеля ("Про тлумачення") мистецтво інтерпретації набуває значної ваги й поширення. У наступні часи з'являються герменевтичні пояснення до тлумачення Біблії та спроби систематизації засобів, що уможливлюють і полегшують розуміння класичної та юридичної літератури. У Новий час термін "герменевтика" вперше вживає в 1629 - 1630 рр. страсбурзький філософ і теолог Даннгауер. На його думку, "загальна герменевтика" - це наука про засадничі принципи тлумачення письмових джерел із теології, правознавства й медицини. Формування Г.ф. відбувалося значною мірою як наслідок дослідження проблеми тлумачення у двох аспектах: 1) багатозначності знаків, 2) співвідношення тексту й буття. Універсалізація герменевтики, набуття нею філософського статусу здійснювалися завдяки поступовому усвідомленню щільного зв'язку цих двох аспектів і проблематизації методичного характеру герменевтики. Варіанти універсальної герменевтики, запропоновані Шляєрмахером іДильтеєм, містили ідею визначення смислу будьякого тексту в залежності від розуміння задуму автора, а не зв'язку між текстом і читачем. Г.ф. Гадамера відзначають: заперечення психологізму, властивого цим першим варіантам універсальної герменевтики, і наголошення на тому, що мова як комунікація є буттєвим простором зазначеного зв'язку. У праці Гадамера "Істина і метод. Основи філософської герменевтики" (1960) думку Гайдеггера про єдність розуміння із саморозумінням (буттям) інтерпретатора - т. зв. "герменевтичне коло" - узгоджено з думкою про мову як підставу "злиття горизонтів" тексту і читача. Отже, читання як своєрідна інтеракщя між текстом і інтерпретатором править тут за парадигму будьякого розуміння. Відмова від поняття "об'єктивного смислу", незалежного від цієї інтеракції, спонукає Гадамера критично поставитися до самого ідеалу методу в герменевтиці, оскільки поняття методу передбачає абстракцію об'єкта. Наголошуючи на тому, що герменевтика є насамперед практикою, Гадамер водночас підкреслює, що йому вдалося уникнути суб'єктивації смислу, притаманної попередній універсальній герменевтиці Г. оловний недолік останьої в тому, що вона опосередковувала "об'єктивний смисл" (у необхідності якого вона не сумнівалася) дослідженням авторського бачення смислу свого тексту, тобто дослідженням предмета, який принципово не об'єктивується. Г.ф. трактує комунікацію як традицію, чия мовна та історична природа забезпечує істинність розуміння. Існування в традиції як спосіб осягнення істини має, за Гадамером, структуру герменевтичного досвіду, що його як "досвід світу" він протиставляє "науковому досвіду", крізь призму якого дивилася на поняття істини попередня філософія. Досвід світу, утворений з істин філософії, мистецтва та історії, має історичний характер. Це означає, що старий досвід не просто усувається новим чи повторюється, він визначає спосіб засвоєння нового й також зазнає змін під його впливом. У цьому плані Гадамер обмірковує значення упереджень для розуміння. Істинність смислу як відповідність буттю не означає незалежність від напередвизначеного традицією, адже саме традиція є буттям, яке передує нашим актам рефлексії, бо ми самі завжди вже занурені в неї. Інтерпретація, що сягає істинного смислу, здійснюється в межах самовиявлення текстом умов існування свого смислу. Проте інтерпретація - не відтворення смислу, вміщеного автором у тексті, а саме творення смислу в зустрічі з текстом як "носієм" смислу (комунікація). Наше розуміння водночас експансивне й співвідносне, тобто спонтанність його смислотворної дії обмежена іманентною необхідністю тексту, що належить традиції і нашим передрозумінням. Тому істина скінченна, а ми завжди упереджені, хоч і не приречені підпорядковувати думку одним і тим самим упердженням. Навпаки, засвоєння нового смислу дозволяє не лише усвідомити умови його розуміння, що їх диктує традиція, а й висвітлити власні упередження, тобто краще зрозуміти себе. Незалежність від будь-яких упереджень є, на думку Гадамера, теж упередженням, до того ж, хибним. Втім, якщо розглядати ідеал неупередженого розуміння як засаду традиції Просвітництва, перед Гадамеровою герменевтикою постає проблема різноманітності й суперечливості традицій, що поновлює питання про істинність і вимагає нових роз'яснень щодо ототожнення традиції з буттям. До численних спроб обмежити гадамерівський історизм належать варіанти герменевтики Апеля, Габермаса й Рикера. Апель аналізує комунікацію, що уможливлює розуміння з точки зору виокремлення її трансцендентальних умов, тим самим повертаючись до метафізичного поняття буття. Габермас звертається до ідеї герменевтичного методу, який має сприяти усуненню перекручених форм комунікації. Рикер доповнює філософську герменевтику семіотичним аналізом і намагається в ній інтегрувати різні методи інтерпретації.

1) подвійний, такий, що складається з двох частин; здвоєний, об'єднуючий два предмети; що існує в двох варіантах

2) подвоєний, збільшений в два рази

3) звитий з двох ниток ( про пряжу); лукавий; фальшивий, лицемірний; що коливається, нерішучий

1) удвічі ( більше); у два рази більше; удвічі

2) у два згини; дiaл. у три погибелі ( про людину)

Г'юм, Дейвід (1711, Единбург - 1776) - англ. філософ, історик, економіст. Навчався в ун-ті Единбурга. Головним принципом філософських творів Г. був агностицизм, на формування якого певний вплив справили філософські системи Берклі, Гатчесона, Шефтсбері. Вперше опублікований у 1739 р. "Трактат про людську природу" не справив помітного враження. У допрацьованому вигляді ідеї "Трактату" згодом були представлені Г. у новому творі "Дослідження стосовно людського розуміння" (1748), але знову не знайшли належного відгуку. Протягом життя Г. займав різні посади - від бібліотекаря (Единбург) до секретаря британського посольства в Парижі. Повернувшись до Единбурга у 1769 р., став однією з чільних постатей в інтелектуальних колах Англії і Європи (особливо у Франції). Вихідною категорією філософії Г. є досвід, який складається із сприйняттів (перцепій) та ідей, що бувають простими і складними. Прості ідеї лише копіюють прості сприйняття, а складні є наслідком сполучення й комбінуванням простих ідей. Хоч буденна свідомість і переконує нас в існуванні зовнішнього світу, досвід це довести не в змозі. Зовнішній світ, буття - це сфера непізнаваного. З точки зору філософії, як її уявляв Г., проблема співвідношення буття і духа поставала як доконечно нерозв'язна. Для характеристики гносеологічної позиції Г. базовими є три принципи асоціацій. Перший - подібності - пояснює походження абстракцій: ідеї ми підводимо під однаковий термін. Другий - суміжності, або стикування - виходить з того, що всі ідеї партикулярні, а місце загальних ідей займають загальні терміни, що прикладаються до низки ідей партикулярних. Третій принцип асоціацій - це принцип причинно-наслідковий, який за своєю суттю зводиться до другого. Причинно-наслідковий зв'язок нічого не засвідчує про об'єктивну реальність, а є лише породженим звичкою переконанням у просторово-часовій суміжності двох подій - причини і наслідку. Подібний гносеологічний підхід продукує також уявлення про "субстанцію" чи "можливість" як нібито незалежні від сприйняттів утворення. Проблема "психічної субстанції", або особистісної ідентичності, також аналізується Г. в контексті асоціативності. Досвід особистості засвідчує лише чергування сприйняттів, емоцій, ідей, а не якоїсь тотожної собі цілісної структури. Остання — це витвір пам'яті, що спонукає нас вірити в усталеність якогось особистішого осердя. Особиста свобода - це наслідок діяльності з узгодження різних бажань і прагнень. Етиці Г. притаманна тенденція, яка згодом була розвинута у філософії утилітарізиму (див. Мілль, Джон Стюарт). Моральні чесноти й милосердя - це перенесення на ставлення людини до цього суспільства двох схильностей, властивих кожному окремому індивідові - до задоволення і до природного почуття симпатії до інших. Отже, соціальне схвалення якогось вчинку е для його носія корисним, і навпаки. Принцип корисності стає критерієм моралі. В аналізі релігійної проблематики Г. також висловив ідеї, пізніше фундаментально розроблені Кантом. Насамперед це стосується критики онтологічного доведення існування Бога. Як переконаний прихильник принципу скептицизму, Г. заперечував існування дива. Для його осягнення неможливо навести якісь раціональні підстави, бо останні мають базування на сукупності суспільного досвіду, який безнастанно змінюється. Диво ж є породження досвіду поодиноких індивідів, надто розмежованих у просторі і часі, щоб до нього можна було застосувати принципи асоціацій.

[br]

Осн. тв.: "Трактат про людську природу" (1739); "Нариси". У 2 т. (1741,1742); "Дослідження стосовно розуміння людини" (1748); "Дослідження стосовно принципів моралі" (1751); "Історія Англії". У 4т. (1753 - 1761)та ін.

1. n

1) подвійна кількість

2) двійник; дублікат; копія

3) прототип, прообраз

4) театр. актор, що виконує у п'єсі дві ролі; дублер

5) дупель (доміно)

6) дуплет (більярд); подвійний удар

7) дублет

8) pl парна гра (теніс)

9) двійка (веслування)

10) спорт. два виграші (два програші) підряд

11) військ. швидкий крок

12) виверт, викрут, хитрощі

13) складка, згин

14) складений удвоє предмет

2. adj

1) подвійний, подвоєний; здвоєний; що складається з двох частин

2) парний

3) двоякий, двоїстий

4) удвічі більший, посилений, двійчастий

5) двозначний

6) двоєдушний, двоїстий

7) бот. махровий, повний

3. adv

1) вдвічі, вдвоє, подвійно

2) удвох; парою, попарно

4. v

1) подвоювати (ся); збільшувати (ся) удвічі; зростати удвічі

2) бути удвічі більше, переважати удвічі

3) військ. здвоювати (ряди)

4) театр. виконувати дві ролі; бути дублером; дублювати (в кіно)

5) заміщати

6) згинати (складати) вдвічі (тж double up)

7) мор. обходити (обгинати) (мис)

8) підбивати, підшивати ще один шар

9) вселяти другого мешканця, ущільнювати

10) військ. рухатися швидким кроком; бігти

11) заплутувати слід, робити петлі, петляти; збивати з сліду

12) хитрувати, обманювати, виляти

13) повторювати

14) робити дублікат

* * *

1) подвійна кількість

2) дублікат; дублет; копія

3) прототип, прообраз

4) двійник

5) миcт. актор, що виконує в п'єсі дві ролі; миcт. дублер; кiнo дублер

6) дупель ( доміно); дуплет ( більярд); подвійний удар; миcл. дублет

7) pl парна гра ( теніс)

8) двійка (веслування; тж. double scull)

9) cпopт. два виграші або два програші підряд

10) подвійне парі ( на перегонах або інших змаганнях)

11) швидкий крок

12) петля ( переслідуваної тварини); виверт, хитрість; петля, вигин, поворот ( ріки)

13) складка; згин

14) кімната на двох

15) acтp. подвійна зірка

1) l. подвійний, подвоєний; здвоєний; який складається з двох частин

2) подвійний

3) подвійний; удвічі більший; подвоєний; посилений

4) двозначний

5) дволичний, двоєдушний, двоїстий; подвійний

6) мyз.; = duple 2; який звучить на октаву нижче

7) бoт. махровий

1) удвічі, подвійно

2) удвох; парою, попарно

1) подвоювати; збільшувати вдвічі; подвоюватися; зростати, збільшуватися вдвічі; вiйcьк. здвоювати ( ряди)

2) бути вдвічі більшим, перевершувати вдвічі

3) миcт.,; кiнo виконувати дві ролі; виступати в тій же ролі, бути дублером; кiнo дублювати

4) заміщати

5) бити кулю дуплетом ( більярд)

6) згинати, складати вдвічі ( часто double up); згинатися, складатися; робити вигин

7) мop. обгинати, обходити

8) підбивати; підшивати або підкладати ще один шар; обшивати, робити обшивку

9) вселяти іншого мешканця, ущільнювати; поміщати іншого пасажира в те саме купе, у ту саму каюту

10) вiйcьк. рухатися швидким кроком; бігти

11) заплутувати слід, робити петлі ( часто про звіра); збивати зі сліду; хитрити, обманювати, виляти

1) дворукий; що має дві руки (ручки)

2) для двох (про гру)

3) для обох рук

4) який вільно володіє двома руками; спритний

5) величезний; сильний

* * *

1) що має дві руки або дві ручки

2) для обох рук; дворучний ( про меч)

3) що володіє вільно двома руками; спритний

4) величезний; сильний

1. n

корінь слова з двох літер

2. adj

що складається з двох літер

* * *

1) подвійна кількість

2) дублікат; дублет; копія

3) прототип, прообраз

4) двійник

5) миcт. актор, що виконує в п'єсі дві ролі; миcт. дублер; кiнo дублер

6) дупель ( доміно); дуплет ( більярд); подвійний удар; миcл. дублет

7) pl парна гра ( теніс)

8) двійка (веслування; тж. double scull)

9) cпopт. два виграші або два програші підряд

10) подвійне парі ( на перегонах або інших змаганнях)

11) швидкий крок

12) петля ( переслідуваної тварини); виверт, хитрість; петля, вигин, поворот ( ріки)

13) складка; згин

14) кімната на двох

15) acтp. подвійна зірка

1) l. подвійний, подвоєний; здвоєний; який складається з двох частин

2) подвійний

3) подвійний; удвічі більший; подвоєний; посилений

4) двозначний

5) дволичний, двоєдушний, двоїстий; подвійний

6) мyз.; = duple 2; який звучить на октаву нижче

7) бoт. махровий

1) удвічі, подвійно

2) удвох; парою, попарно

1) подвоювати; збільшувати вдвічі; подвоюватися; зростати, збільшуватися вдвічі; вiйcьк. здвоювати ( ряди)

2) бути вдвічі більшим, перевершувати вдвічі

3) миcт.,; кiнo виконувати дві ролі; виступати в тій же ролі, бути дублером; кiнo дублювати

4) заміщати

5) бити кулю дуплетом ( більярд)

6) згинати, складати вдвічі ( часто double up); згинатися, складатися; робити вигин

7) мop. обгинати, обходити

8) підбивати; підшивати або підкладати ще один шар; обшивати, робити обшивку

9) вселяти іншого мешканця, ущільнювати; поміщати іншого пасажира в те саме купе, у ту саму каюту

10) вiйcьк. рухатися швидким кроком; бігти

11) заплутувати слід, робити петлі ( часто про звіра); збивати зі сліду; хитрити, обманювати, виляти

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

1. n ком., збут, бухг. квитанція; розписка; товарний чек; касовий чек; a квитанційний; 2. pl грошові надходження; виручка; дохід

1. письмовий документ, який підтверджує одержання грошей, листа, товарів тощо; 2. грошова сума, одержана підприємством

═════════■═════════

actual receipt(s)s фактичні надходження; American depository receipt(s) сертифікат депонування в банку закордонних цінних паперів • американська депозитна квитанція; annual receipt(s)s річна виручка • річний дохід; applicable receipt(s)s доходи бюджету від здійснення урядових програм; baggage receipt(s) багажна квитанція; bailee receipt(s) охоронне свідоцтво • розписка перевізника; bank receipt(s) квитанція банку; box office receipt(s)s касові надходження • касова виручка; budget receipt(s)s бюджетні надходження; cargo receipt(s) одержання вантажу; cash receipt(s)s касові надходження • надходження готівки; compiled receipt(s)s сукупні доходи; consignee's receipt(s) розписка одержувача в прийманні вантажу; contract receipt(s)s виручка за роботи за контрактами • виручка за договірними роботами; currency receipt(s)s валютні надходження; current receipt(s)s поточні надходження; custodianship receipt(s) квитанція про депонування цінностей в банку; customs receipt(s) квитанція митниці про сплату мита; daily receipt(s)s денна виручка; delivery receipt(s) розписка про одержання товару; deposit receipt(s) депозитне свідоцтво • розписка про схов; duplicate receipt(s) подвійна розписка; duty receipt(s) квитанція митниці; expense receipt(s) квитанція за проведені витрати; export receipt(s)s експортна виручка; foreign exchange receipt(s)s валютні надходження; goods receipt(s) вантажна квитанція; government receipt(s)s надходження уряду; gross receipt(s)s валова виручка • валовий дохід; interest receipt(s)s доходи від відсотків; interim receipt(s) тимчасова квитанція • тимчасова розписка; loan receipt(s) розписка про одержання позики; luggage receipt(s) багажна квитанція; marginal receipt(s)s гранична різниця в сумі виручки; negotiable warehouse receipt(s) складське свідоцтво, яке не потребує передатного напису; net receipt(s)s чисті надходження; official receipt(s) офіційна розписка; original receipt(s) оригінал квитанції; parcel receipt(s) квитанція на поштову посилку; postal receipt(s) поштова квитанція; premium receipt(s) квитанція про сплату страхового внеску; proper receipt(s) належна (відповідно складена) розписка; proprietary receipt(s)s дохід від майна; provisional receipt(s) тимчасова квитанція; public receipt(s)s державні доходи; railway receipt(s) залізнична квитанція; register receipt(s) касовий чек; rent receipt(s)s дохід від орендної плати; revenue receipt(s)s податкові надходження; stock receipt(s) розписка про одержання акцій; subscription receipt(s) квитанція про передплату; tax receipt(s) податкові доходи; temporary receipt(s) тимчасова розписка; terminal receipt(s) складська розписка; total receipt(s)s загальна сума надходжень; trust receipt(s) розписка про одержання майна в довірче управління; warehouse receipt(s) складська квитанція; yearly receipt(s)s річний дохід

═════════□═════════

against receipt(s) проти розписки; pending receipt(s) до одержання; prior receipt(s) до одержання; receipt(s)s and expenditures прихід і розхід • надходження і витрати; receipt(s)s and payments account рахунок надходжень і витрат; receipt(s) book книжка квитанцій; receipt(s) form бланк квитанції; receipt(s) from freight traffic надходження від перевезення вантажу; receipt(s)s from shipping надходження від перевезення вантажу; receipt(s) in duplicate подвійна розписка • розписка в двох екземплярах; receipt(s) in full розписка про одержання повної суми; receipt(s) in settlement розписка за розрахунок; receipt(s) of discharge квитанція про сплату боргу; receipt(s) of financial year доходи за фінансовий рік; receipt(s) of foreign exchange надходження закордонної валюти; receipt(s) of goods одержання товару; receipt(s) to account надходження на рахунок; receipt(s) to the bearer квитанція на пред'явника • квитанція на подавця; to acknowledge receipt(s) підтверджувати/підтвердити одержання • розписуватися/розписатися про одержання; to confirm receipt(s) підтверджувати/підтвердити одержання • розписуватися/розписатися про одержання; to give a receipt(s) видавати/видати квитанцію • виписувати/виписати квитанцію; to issue a receipt(s) видавати/видати квитанцію • виписувати/виписати квитанцію; to make out a receipt(s) видавати/видати квитанцію • виписувати/виписати квитанцію; to present a receipt(s) подавати/подати квитанцію • пред'являти/пред'явити квитанцію; to submit a receipt(s) подавати/подати квитанцію • пред'являти/пред'явити квитанцію